Дактильна мова сприяє більш успішному навчанню дитини усній мові. Пропоную, щоб дітям яким важко сприймати на слух ваше мовлення ,використовувати усно-дактильне спілкування. Для цього батьки мають навчитися правильно дактилювати :

• дактилюйте ведучою рукою;
• рука зігнута у ліктьовому суглобі на рівні грудей;
• рухи є плавні;
• дактилювання відповідає граматиці української мови

Отже,як почати навчати дитину дактилювати? Спочатку сядьте за стіл навпроти один одного. Розсипте по столі  мілкі предметим(ґудзики, горох, намистинки…) нехай дитина їх позбирає у кошик. Далі покладіть долоні догори долонями і почергово загинайте їх. Потім прейдіть до з’єднування пальчиків з пальцями іншої руки. На наступному занятті виконуйте елементи дактильних знаків. Згодом переходьте до таких дактильних знаків ,які суттєво відрізняються а- в, о-у, л-с, р- м.

Наступний етап : покладіть руку долонею донизу  та повторюйте дактильні елементи. Коли дитина це засвоїть ставте руку на лікоть і показуйте дактиль (не пов’язуйте поки що  дактилеми з буквами). Заняття не повинні втомлювати дитину : 8-10 рухів. Кожен день пригадуйте раніше вивчені знаки та включайте 3-4 нових і повторюйте їх по 2-3 рази. Після засвоєння тих дактилем,які різко відрізняються один від одного, переходьте до важких знаків – о,р,н;п,л,д;м,т,ш звертаючи увагу на труднощі під час їх розрізнення.

  Під час навчанню дактилю міняйтесь місцем з дитиною: нехай дитина дактилює, а Ви промовляєте звуки. Грайте у гру «Хустинка» (дактилювати прикривши руку хустинкою).

  Довго затримуватись на дактилюванні окремих знаків не раджу,як тільки дитина може відтворювати 5-6 дактилем,переходьте до навчання вимові слова,яке промовляється з допомогою дактилю. Дактилювання прискорює  та полегшує накопичення словника на початковому етапі навчання з розвитку мовлення. Але, як тільки дитина вивчить слово, вчіть зчитувати  його з губ та повторювати за Вами усно. Супроводжувати усну мову дактилем треба тільки поки дитина не засвоїть слово.

Дуже важливо, щоб батьки не приховували глухоти своєї дитини в тих випадках, коли оточуючі висловлюють здивування щодо якості його промови. Адже причиною цього є зниження слуху, а не якась страшна заразна хвороба. Необхідно спеціально створювати простір доброзичливого ставлення до дитини. Не тільки родичі, але й знайомі, найближчі сусіди по будинку повинні знати, що батьки займаються з малюком, вчать його говорити, слухати, розуміти мову інших. А якщо час від часу демонструвати їм успіхи малюка в накопиченні слів, письмі, читанні, малюванні, у виготовленні саморобок, танцях або освоєнні фізичних вправ, позитивний ефект не сповільнить позначитися. Нормальна поведінка дитини приваблює до нього не тільки дорослих, але й у дітей, викликає симпатії і бажання «дружити» - принаймні, грати. Мова при цьому відступає на другий план, але в ході гри стає абсолютно зрозуміло, що глуха дитина говорить (навіть якщо він не володіє мовою досконало), допомагає ситуація. Стіна нерозуміння руйнується, спілкування стає вільним і природним. Важливо, щоб число приятелів у  малюка збільшувалася. Для цього батькам корисно, не задовольняючись іграми у дворі, час від часу запрошувати ті, що слухають діточок до себе додому і організовувати для всієї компанії яку-небудь цікаву діяльності і ігор.